Російський військово-морський флот (ВМФ) перебуває в жахливому стані та є світовим рекордсменом з аварій та загибелі моряків – з 294 загиблих у XXI ст. моряків – 156 російські.
Повідомляє польський журнал Polityka, який проаналізував аварії на флоті у XXI ст. і дійшов висновку, що російський флот найбільше загрожує сам собі.
Приводом до вивчення стану ВМФ РФ стала остання пожежа, що трапилась 2 липня на надсекретному підводному човні АС-31, більш відомому як «Лошарик». Автор аналізу Міхал Фішер упевнений, що катастрофа «змусила світ усвідомити, що російський флот є реальною загрозою. Але не через його бойові потужності, а через його стан. Він передусім загрожує сам собі, проте в несприятливих обставинах може призвести до проблем глобального масштабу», – вважає експерт тижневика.
Polityka нагадує, що Росія посідає заслужене перше місце за кількістю загиблих на флоті у XXI ст. Із 294 загиблих моряків — 156 російські. Слідом за ВМФ РФ ідуть Китай (70 смертей), Аргентина (44) та Індія (19), при цьому індійці загинули на кораблі, виробленому в Росії. Також двох моряків втратила Велика Британія і по одному США, Канада та Еквадор.
Пожежі на радянських, а потім російських кораблях трапляються напрочуд часто, що саме по собі доводить їх технічний стан. Найбільш поширеними є з'єднання витоків з різних установок, включаючи легкозаймисті рідини (наприклад, гідравлічна рідина або, що ще гірше, ракетне паливо) з короткими замиканнями в електричній системі.
Як результат, відбувається поломка, яку екіпаж зазвичай латає у морі, але це йому не завжди вдається. Як це певно було на підводному човні К-278 «Комсомолець», причини пожежі на якому так і не були встановлені. Корабель затонув, 42 людини загинули. Човен досі лежить на глибині понад 1500 м за 250 км на південь від острова Норвезький ведмідь.
Польський тижневик також наводить статистику затонулих атомних човнів (АПЧ): із дев’яти катастроф сім сталися на радянському або російському флоті, дві — на американському. На сьогодні на океанському дні лежать 11 ядерних реакторів (два американських та дев'ять радянських). На радянському підводному човні К-219, який затонув в Атлантичному океані в 1986 році знаходиться 16 стратегічних ракет з боєголовками.
У 21 столітті затонули лише дві ядерні підводні човни – обидва російські. Зокрема це добре відома катастрофа К-141 «Курськ», коли, 12 серпня 2000 року, загинув увесь екіпаж (118 моряків), і К-159, який затонув 30 серпня 2003 року та уніс із собою 9 життів.
К-159 поступив на службу в 1963 році і був одним з 13 кораблів типу 627 «Кит», перших радянських ядерних підводних човнів. Ще у 1965 р. з контура охолодження реактора та приводу турбіни виник витік радіоактивної пари. Після ремонту човен повернувся до експлуатації. У травні 1989 року виведений зі складу ВМФ та відведений у порт Островний за кілька десятків кілометрів від Мурманська, який до кінця СРСР був відомий як «Мурманськ 140».
Корабель іржавів 14 років разом з 15 подібними уламками. Навіть ядерне паливо не було вилучено з реакторів. У 2003 році п'ять скандинавських та балтійських країн дали Росії 200 млн дол на утилізацію цих плаваючих атомних бомб. Але під час буксирування до верфі Снєжногорська, від К-159 відірвався понтон, який тримав його на воді, і корабель затонув, а разом з ним 9 з 10 людей, що перебували на борту.
Як потім показало розслідування, понтони, що походили з 40-х років, не тримали повітря, а працівники верфі прив’язували їх до іржавих частин корабля. Диво, що затонув лише один з 16 кораблів, до речі, 13-й у черзі.
Згідно з висновком журналу, «ВМФ Росії — це просто тінь військово-морського флоту колишнього СРСР, гордістю якого до недавнього часу був єдиний авіаносець «Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнєцов», що був збудований в українському Миколаєві».
Але корабель ледве не затонув 30 жовтня 2018 року перебуваючи на ремонті у плавучому доці PD-50, який був збудований у Швеції на замовлення СРСР ще у 1980х роках. У результаті події док затонув, а авіаносець, який перебував у неплавному стані (частина підводного покриття корпусу знята) дивом врятувався, хоча й набрав багато води.
Причина події дивовижна – відключення живлення від берега та відключення насосів, які врівноважували док. Невідомо, чи це був збій, чи результат несплачених рахунків (таке має місце у ВМС Росії). Так чи інакше, дизельні генератори не були запущені, тому що... паливо не було придбано як частина економії!
Сьогодні гордість російського флоту стоїть у причала ремонтної верфі, залатаний, щоб не затонув до кінця. А цінний док, що був одним з найбільших доків цього типу у світі, лежить на дні. Коли і чи взагалі завершиться ремонт авіаносця невідомо. В офіційну версію — 2021 рік ніхто не вірить. Кажуть про доставку дока з Тихого океану, побудованого для СРСР в Японії. «Я вже уявляю, як буксируватимуть його через півсвіту...», — зазначає автор аналізу Міхал Фішер.
Коли багато великих російських військових кораблів виходить у далекі моря, їх окрім танкера та корабля постачання супроводжує також океанський буксир. Це досить незвична практика, але вона є результатом реальної оцінки ситуації. Може статися, що один із цінних кораблів доведеться буксирувати назад на базу.
До речі, зовсім нещодавно Путін заявив, що російський флот «здатний дати відсіч будь-якому агресорові». Ну це, якщо звісно не згорить чи не потопне.
P.S.
Також радимо почитати, як під час російсько-грузинської війни 2008 року, «браві» російські моряки у паніці лупили зі всієї доступної зброї, включно із двома протикорабельними ракетами, по молдовському теплоходу із російським вантажем та випадковим рибакам.
Свого часу, коли у 1904 році, трапився відомий «Гульський інцидент», британська преса назвала російську ескадру «флотом божевільних» ("this fleet of lunatics").
“ Отже, історія повторюється. У ХХ столітті росіяни «відбивали» торпедні атаки японських міноносців, а в ХХІ – ракетні атаки грузинських катерів. Почерк однаковий, з рисами божевілля – втрата обстановки, паніка, хаотичне застосування всіх видів зброї у «білий світ», не розбираючи куди.
Використані джерела:
АрміяInform
